
Асинхронна технологія — це механізм у блокчейн-системах, який дозволяє вузлам і компонентам обмінюватися повідомленнями та виконувати операції без потреби в негайній відповіді. У традиційних синхронних системах операції виконуються послідовно, коли кожен етап очікує завершення попереднього. Асинхронні механізми забезпечують паралельну обробку, підвищують пропускну здатність і ефективність системи, а також зменшують вплив мережевих затримок.
Модель асинхронної обробки з’явилась на ранніх етапах розвитку комп’ютерних наук і спочатку застосовувалася для вирішення проблем блокування в операційних системах і мережах. До появи блокчейн-технологій асинхронні механізми широко використовувалися у розподілених системах для підвищення продуктивності та масштабованості. Зі зростанням складності та масштабів блокчейн-мереж обмеження традиційних синхронних механізмів консенсусу стали очевидними. Це спонукало розробників досліджувати асинхронні протоколи консенсусу та моделі обробки.
У блокчейн-галузі асинхронна технологія пройшла декілька етапів розвитку: спочатку — просту модель асинхронної передачі повідомлень у Bitcoin; далі — більш складну систему обробки подій в Ethereum; і, нарешті, — впровадження повністю асинхронних алгоритмів консенсусу в сучасних блокчейн-проєктах, таких як асинхронні протоколи толерантності до візантійських відмов у Hashgraph, що суттєво покращили пропускну здатність і надійність блокчейн-систем.
Основні принципи роботи асинхронної технології у блокчейн-системах можна розділити на кілька ключових аспектів:
Черги повідомлень та механізми обробки подій: Вузли блокчейну розміщують транзакційні запити та блоки у чергах і не обробляють їх негайно. Вузли самостійно визначають час і спосіб опрацювання запитів, орієнтуючись на власні ресурси та пріоритети.
Зворотні виклики та Promise: Після відправлення запиту вузли не очікують відповіді, а продовжують виконання інших завдань. Коли відповідь надходить, система опрацьовує результат за допомогою попередньо визначених функцій зворотного виклику або Promise.
Управління станом: Асинхронні системи потребують складних механізмів управління станом, щоб забезпечити узгодженість даних навіть при паралельній обробці багатьох операцій. Розробники реалізують це через машини станів, журнали транзакцій або системи контролю версій.
Асинхронні алгоритми консенсусу: Деякі сучасні блокчейн-системи впроваджують механізми консенсусу, спеціально розроблені для асинхронних середовищ, зокрема Hashgraph, Avalanche та HoneyBadgerBFT, які забезпечують узгодженість навіть при невизначених мережевих затримках.
Попри значні переваги у пропускній здатності, асинхронна технологія має низку викликів:
Ускладнення: Розробка, впровадження та налагодження асинхронних систем є складнішими порівняно із синхронними, адже розробники мають враховувати гонки, deadlock та livelock.
Складність гарантування узгодженості: Забезпечити досягнення однакового стану всіма вузлами значно складніше у асинхронному середовищі, особливо під час сегментації мережі чи збоїв вузлів.
Ризики безпеки: Асинхронна обробка може підвищити ризик атак, пов’язаних із часом, коли зловмисники використовують невизначеність порядку виконання для маніпуляцій результатами системи.
Проблеми управління ресурсами: За неналежного контролю асинхронні операції можуть призвести до перевитрати ресурсів, зокрема витоків пам’яті чи переповнення черг.
Складність діагностики та моніторингу: Через непослідовне виконання операцій в асинхронних системах виявляти та аналізувати проблеми значно складніше.
Асинхронна технологія є ключовою для сучасних блокчейн-систем, що прагнуть високої пропускної здатності та масштабованості, однак її впровадження потребує ретельного балансу між перевагами і можливими ризиками.


