
Шортинг, або короткий продаж, — це фінансова стратегія, за якої актив продають із наміром викупити його пізніше за нижчою ціною. Прибуток формується на різниці вартості. Цей підхід суттєво відрізняється від традиційного інвестування, де трейдери купують активи з розрахунком продати їх у майбутньому дорожче.
Шортинг виник на фондовому ринку Нідерландів XVII століття. Стратегія набула особливої популярності під час фінансової кризи 2008 року та “short squeeze” GameStop у 2021 році. У цьому випадку приватні інвестори координували масштабні покупки, штучно підвищуючи ціни та спричиняючи значні збитки для шортерів — явище, відоме як “short destroyed” (повна ліквідація коротких позицій через різке зростання цін).
Відкриваючи коротку позицію, трейдер виявляє ведмежий настрій щодо активу та робить ставку на падіння його ціни. Цю тактику застосовують на ринках акцій, товарів і криптовалют як роздрібні інвестори, так і професійні інституції, зокрема хедж-фонди.
Шортинг має дві основні мети: спекуляцію, коли трейдери прагнуть отримати прибуток від зниження цін, та хеджування — захист від потенційних збитків по інших інвестиціях. Це слугує страховкою для довгих позицій у відповідних активах.
Шортинг базується на процедурі запозичення активів. Трейдер спочатку надає необхідне забезпечення та отримує позику активу для короткого продажу. Актив одразу продають за ринковою ціною, відкриваючи коротку позицію.
Якщо прогноз трейдера справджується і ціна падає, він викуповує актив дешевше та повертає його кредитору, сплачуючи погоджену плату. Прибуток становить різницю між ціною продажу й ціною викупу за вирахуванням комісій і відсотків.
Для прикладу: на ринку Bitcoin трейдер бере в позику 1 BTC і продає його за 105 000 доларів, відкриваючи шорт. Якщо ціна падає до 100 000 доларів, трейдер викуповує BTC і повертає кредитору, заробляючи 5 000 доларів (мінус комісії та відсотки). Якщо ж ціна виросте до 110 000 доларів, трейдер зафіксує збиток у 5 000 доларів плюс супутні витрати. При різкому стрибку ціни трейдер може потрапити у “short destroyed”, коли збитки повністю ліквідовують позицію.
Аналогічна схема діє на фондовому ринку. Наприклад, інвестор прогнозує зниження вартості акцій компанії XYZ, які торгуються по 50 доларів. Він бере в позику 100 акцій, продає їх за 5 000 доларів. Якщо ціна впаде до 40 доларів, інвестор викуповує акції за 4 000 доларів, повертає кредитору й отримує 1 000 доларів прибутку (мінус комісії). Якщо ціна виросте до 60 доларів, викуп коштуватиме 6 000 доларів, і трейдер зазнає збитку в 1 000 доларів плюс додаткові витрати.
Виділяють два основні типи шортингу, кожен із власним рівнем ризику. Покритий шортинг — це стандартний і найпоширеніший варіант. Трейдер спочатку бере в позику реальні акції, а потім продає їх, гарантуючи постачання активу покупцю. Це найбільш врегульована та загальноприйнята форма шортингу.
Голий шортинг — значно ризикованіший і суперечливий. Тут трейдер продає акції без попереднього їх запозичення, що може призвести до продажу більшої кількості акцій, ніж існує на ринку. Через ризики маніпуляцій і системної нестабільності голий шортинг часто обмежений або заборонений у багатьох юрисдикціях. Регулятори запроваджують суворий контроль — наприклад, Regulation SHO SEC у США, яка встановлює вимоги щодо пошуку й постачання акцій під час коротких продажів.
Для шортингу трейдери повинні дотримуватись певних маржинальних вимог. Оскільки короткі продажі передбачають запозичення активів, платформи вимагають підтримки маржинальних рахунків із відповідним забезпеченням.
Початкова маржа — головна вимога. На традиційних ринках вона складає близько 50% від вартості короткої позиції: трейдер має внести половину суми як забезпечення. На крипторинках ці вимоги можуть суттєво відрізнятись залежно від платформи та умов торгівлі.
Окрім початкової маржі, маржа підтримки гарантує достатню кількість коштів для покриття можливих збитків. Її розраховують виходячи з маржинального рівня — співвідношення загальних активів до зобов’язань на рахунку трейдера.
Ключовий ризик — ліквідація. Якщо маржинальний рівень опускається нижче мінімального, платформа робить “margin call” — вимагає поповнити рахунок. У разі відмови платформа автоматично ліквідовує позиції для покриття позики, що зазвичай призводить до значних збитків і може закінчитись “short destroyed”, особливо на волатильних ринках.
Шортинг дає стратегічні переваги інвесторам і трейдерам. Головна — можливість отримати прибуток на падаючих ринках. Якщо довгі стратегії розраховані на зростання, шортинг дозволяє заробляти навіть у затяжних ведмежих ринках.
Ще одна суттєва перевага — хеджування портфеля. Шортинг дозволяє інвестору захищати свої активи, перекриваючи збитки по довгих позиціях, особливо у високоволатильних умовах. Наприклад, інвестор із потужною довгою позицією в технологічному секторі може відкрити шорт по галузевих індексах як страховку від загального падіння.
Деякі експерти вважають, що шортинг сприяє формуванню справедливої ціни на ринку. Шортери проводять глибокий аналіз для пошуку переоцінених акцій, розкривають негативну інформацію про компанії, виправляють цінові диспропорції та підвищують ефективність ринку.
Шортинг підвищує ліквідність ринку завдяки збільшенню обсягів торгів. Зростання кількості продавців і покупців полегшує угоди, зменшує спреди й удосконалює механізм ціноутворення.
Попри переваги, шортинг несе значні ризики. Найбільший із них — потенційно необмежені збитки, оскільки ціна активу теоретично може зростати безмежно, тоді як прибуток обмежений, адже ціна не може впасти нижче нуля.
В історії багато професійних трейдерів банкрутували через невдалі шорт-угоди. Особливо небезпечним є “short squeeze” — різке зростання ціни через неочікувані новини або скоординовані покупки. У таких випадках шортери змушені викуповувати активи за набагато вищими цінами, що призводить до масових збитків. Такі ситуації часто називають “short destroyed”, коли короткі позиції повністю ліквідовують через різку волатильність. Яскравий приклад — GameStop у 2021 році, де багато шортерів втратили свої позиції через стрімке зростання ціни.
“Short destroyed” — найгірший сценарій для шортера: негативний рух ціни, примусова ліквідація й зростання витрат призводять до повного знищення позиції та збитків, що перевищують початковий капітал. Явище часто трапляється на волатильних ринках, зокрема на крипторинку, де коливання на десятки відсотків можливі протягом кількох годин.
Ще одна проблема — витрати на запозичення. Комісії й відсотки за користування активом можуть бути високими, особливо якщо акції складно позичити й на них є попит для шортингу. Це швидко зменшує потенційний прибуток.
Шортери на фондовому ринку також зобов’язані сплачувати всі дивіденди, які нараховуються на час утримання короткої позиції, що ще більше збільшує витрати. Додаються й регуляторні ризики: тимчасові заборони або обмеження під час ринкових криз можуть змусити шортерів закривати позиції на невигідних умовах.
Шортинг часто стає предметом дискусій щодо етичності та впливу на ринок. Критики вважають, що він може посилювати падіння ринків, спричиняючи ланцюгову реакцію та поглиблюючи фінансові кризи. Також існує занепокоєння, що компанії можуть бути несправедливо атаковані шортерами, що негативно впливає на акціонерів, працівників, постачальників та інших зацікавлених осіб.
Під час фінансової кризи 2008 року агресивний шортинг акцій фінансових компаній частково звинувачували у поглибленні спаду. У багатьох країнах це призвело до тимчасових заборон на шортинг у певних секторах, що демонструє усвідомлення системних ризиків цієї практики.
Прихильники стверджують, що шортинг підвищує прозорість і ефективність ринку. Шортери часто викривають переоцінені чи шахрайські компанії, виконуючи контрольну функцію. Відомі випадки, коли шортери викривали бухгалтерські махінації, це підтверджують.
Глобальні регулятори прагнуть балансу за допомогою спеціальних правил. Наприклад, uptick rule обмежує шортинг під час різких падінь цін, щоб уникнути негативної спіралі. Вимоги до розкриття великих коротких позицій підвищують прозорість. У США Regulation SHO SEC встановлює комплексні стандарти для коротких продажів: обов’язковий пошук акцій до продажу й механізми запобігання голому шортингу, що підтримує цілісність ринку при легітимному використанні стратегії.
Шортинг — це складна і популярна фінансова стратегія, яка дозволяє отримувати прибуток на падінні цін активів. Незалежно від цілей — спекуляція або хеджування — шортинг залишається важливою частиною як класичних фінансових, так і крипторинків, надаючи інвесторам гнучкість працювати в різних умовах.
Попри значні переваги — можливість заробітку на спаді, захист портфеля, покращення ефективності й ліквідності ринку — інвесторам необхідно розуміти супутні ризики. Необмежені збитки, ризик “short squeeze” та “short destroyed”, транзакційні й кредитні витрати, а також регуляторні складнощі вимагають високої технічної підготовки, дисципліни в управлінні ризиками та достатнього капіталу.
Тим, хто розглядає шортинг, слід глибоко вивчити механіку стратегії, зокрема поняття “short destroyed” і способи його уникнення, підтримувати необхідний рівень маржі, використовувати стоп-лоси для обмеження збитків і бути готовим до волатильності ринку. За належної освіти, підготовки й контролю ризиків шортинг може стати ефективним інструментом для досвідчених трейдерів і інвесторів — якщо застосовувати його відповідально.
“Short destroyed” означає примусову ліквідацію коротких позицій при різкому стрибку ціни активу, що спричиняє значні збитки для шортерів і змушує їх закривати позиції.
“Short destroyed” виникає, коли ціни стрімко зростають і короткі позиції ліквідовуються. Основні причини: неочікувані рухи цін, дефіцит ліквідності та велика частка кредитного плеча у трейдерів.
“Short destroyed” — це примусова ліквідація короткої позиції через недостатню маржу. Інші збитки виникають унаслідок звичайних ринкових флуктуацій. “Short destroyed” — це специфічний ризик кредитного шортингу, а типові збитки стаються через несприятливий рух ціни.
Головні ризики — необмежені збитки при зростанні цін. Щоб уникнути “short destroyed”, варто використовувати стоп-лоси, обмежувати розмір позиції та постійно контролювати рівень маржі.
Трейдери можуть виставляти стоп-лоси для обмеження збитків, оптимально визначати розмір позицій, диверсифікувати портфель і відстежувати ключові рівні підтримки, щоб уникати “short destroyed”.








