
Застава — це активи, які користувачі надають для забезпечення боргових зобов’язань на ринках кредитування й які відіграють ключову роль в екосистемі криптовалют. Коли позичальники оформлюють криптокредити, вони мають забезпечити свою позику активами відповідної вартості як заставу, щоб мінімізувати ризики для кредиторів. Такий підхід формує довіру між учасниками кредитних угод у децентралізованому середовищі, дозволяючи здійснювати фінансові операції навіть без залучення традиційної системи кредитних рейтингів. У традиційних фінансах заставою здебільшого виступають матеріальні активи — нерухомість або транспорт, однак у криптоіндустрії ролі забезпечення виконують переважно криптовалюти чи токени.
Функціонування застави в криптокредитуванні базується на автоматичних можливостях смарт-контрактів. Користувач спершу блокує свої криптоактиви у смарт-контракті, який управляє ними за наперед визначеними правилами. Якщо позичальник не повертає кредит у встановлені строки, смарт-контракт автоматично ініціює процес ліквідації — частина або вся застава переходить кредитору для покриття збитків. Така автоматизація усуває потребу в посередниках, які у традиційних фінансах займаються врегулюванням застав, що суттєво підвищує ефективність процесу й знижує витрати.
Криптозастава має ряд ключових особливостей. По-перше, це вимога надмірного забезпечення — через високу волатильність криптовалют позичальники переважно мають надати заставу, що перевищує розмір кредиту; коефіцієнт застави зазвичай становить від 125% до 200%. Другою перевагою є ліквідність: криптозаставу можна реалізувати на світових ринках у будь-який час доби, що робить ліквідацію оперативною. Третім фактором є прозорість: усі операції із заставою фіксуються у блокчейні й підлягають перевірці з боку будь-кого. Додатково криптозастава дає змогу керувати портфелем: користувачі можуть комбінувати різні токени для зниження ризиків.
Головним викликом для заставних систем залишається ризик ліквідації, спричинений волатильністю цін. Якщо вартість забезпечення різко знижується, це провокує масові примусові ліквідації, посилюючи спадні тенденції на ринку. Щоб мінімізувати такі ризики, багато протоколів впроваджують багаторівневі механізми ліквідації та стратегії оптимізації ліквідності. Інша проблема — проблема оракулів: смарт-контрактам необхідно отримувати точні й достовірні цінові дані, адже маніпуляції можуть спровокувати системні ризики.
У перспективі механізми криптозастави розвиватимуться в кількох напрямах. По-перше, це створення більш гнучких моделей управління ризиками — динамічне коригування коефіцієнтів забезпечення й поява страхових інструментів. По-друге, дедалі ширше впроваджуються нові типи забезпечення, зокрема токенізовані реальні активи — наприклад, нерухомість чи сировинні товари. Водночас швидко розвиваються кросчейн-рішення: користувач може закласти заставу в одному блокчейні та отримати кредит на іншому.
Інструменти застави становлять інфраструктурну основу для DeFi, формуючи надійні ринки кредитування без участі традиційних банківських установ. Смарт-контракти й блокчейн забезпечують прозоре та ефективне управління заставою, хоча це також породжує нові ризики й виклики. У міру технологічного розвитку криптозаставні рішення інтегруватимуться з традиційною фінансовою системою, розширюючи спектр застосувань у фінансовій сфері.


