WEB2

Web2 — це базова модель сучасного інтернету, відома широкому загалу. Вона ґрунтується на централізованій клієнт-серверній архітектурі, яка сформувалася після кризи доткомів на початку 2000-х років. Ця епоха знаменує перехід від статичних вебсторінок до динамічного, інтерактивного контенту, що дає змогу користувачам не лише отримувати інформацію, а й самостійно її створювати та поширювати. В екосистемі Web2 такі великі технологічні корпорації, як Google, Facebook (Meta) і Amazon, виступають провайдерами послуг та даних, встановлюючи правила користування та контролюючи доступ до даних.

Поняття Web2 було вперше запропоновано Дарсі ДіНуччі у 1999 році під назвою "Web 2.0", проте воно набуло широкого розголосу лише після конференції Web 2.0, проведеної Тімом О’Рейлі у 2004 році. Web2 позначає перехід мережі з епохи статичних HTML-сторінок до динамічної генерації контенту, коли соціальні мережі, створений користувачами контент і хмарні сервіси стали візитною карткою цієї доби. Зі стрімким поширенням смартфонів і мобільного інтернету Web2 перетворився на цілісну екосистему, що об’єднує численні додатки та сервіси.

Функціонування Web2 ґрунтується на централізованій серверній архітектурі: користувач надсилає запит через браузер або додаток, сервер обробляє його й повертає дані чи послуги. При цьому всі користувацькі дані зберігаються в центрах обробки даних сервіс-провайдерів. Вони аналізують цю інформацію з метою підвищення якості обслуговування, а головним чином — для комерціалізації через рекламні моделі. Системи аутентифікації та авторизації дають змогу платформам контролювати доступ до окремих ресурсів, а API інтегрують різні додатки, забезпечуючи зв’язність цифрової екосистеми.

Хоча Web2 зробив доступ до інформації та соціальних комунікацій безпрецедентно зручним, ця модель породила чимало ризиків і проблем. Насамперед питання захисту персональних даних стало особливо актуальним, адже ключова інформація зосереджена у кількох технологічних гігантів і часто використовується ними в комерційних цілях без належного інформування користувачів. Централізація несе й ризик єдиної точки відмови: атака або збій основних серверів здатні спричинити масштабні перебої в роботі сервісів. До того ж концентрація влади в руках платформ посилює занепокоєння щодо цензури та контролю інформації, оскільки вони можуть одноосібно визначати доступність контенту чи блокувати акаунти. Поглиблення цифровізації супроводжується й зростанням кіберзагроз: витоки даних та крадіжки особистості стають усе актуальнішими.

Web2 відіграє визначальну роль у розвитку інтернету, трансформуючи його з довідкового інструмента на повноцінну інфраструктуру для соціальних комунікацій і цифрової економіки. Попри існуючі проблеми, Web2 невпинно розвивається, впроваджуючи інноваційні технології для покращення користувацького досвіду. Проте для вирішення базових проблем централізації вже формується наступне покоління інтернету — Web3, яке за допомогою децентралізованих технологій пропонує нові підходи та може докорінно змінити цифровий ландшафт.