«Китайські чоловіки на колінах у сексу»

У китайській індустрії секс-послуг є дуже дивне назва.
Служителя називають вчителем, а гостей - студентами.
Вийти погуляти, покликати на урок.

У цій культурі чоловіки витрачають гроші, але повинні називати себе студентами.
Ясно, що це він заплатив, але він повинен вдавати, що його вчать.
«Вчитель» – це не професія, а психологічна проекція.
Ця система звертань практично не існує в інших країнах.

Японці називають старшу сестру "お姉さん", або ж більш професійно "嬢";
Корейці називають 언니, а гостя просто 손님；
Європейці просто називають це клієнтами, ескортами, де обидві сторони рівноправно торгують;
Південно-Східна Азія більш пряма: дама, фрілансер, гість.
Тільки в Китаї потрібно знизити статус платника.

Чому?

Тому що "секс" тут має сором.
Чоловіки не наважуються визнати, що активно прагнуть сексу,
Отже, він змінив вислів —
Це не проституція, це навчання;
Це не бажання, це курс;
Це не торгівля, це керівництво.

через "вчителя" та "учня"
Він знайшов психологічний вихід для себе:
Я не прийшов, щоб вимагати, я прийшов, щоб навчитися.
Це культурний самозахист.

А його корінь не в ліжку, а в класі.
З самого дитинства чоловіків вчать бути слухняними.
Вчитель завжди правий;
Не можна заперечувати;
Потрібно поважати авторитет.
Вони звикли схиляти голови, а також звикли до того, щоб їх навчали.
Отже, коли я виріс, навіть витративши гроші,
Також потрібно продовжувати грати цього студента.
Ця підсвідома свідомість не з'являється лише в сексуальній сфері.
Воно ховається в щілинах усіх відносин влади.

У робочому середовищі вони називають сторону А «тато»;
У стосунках вони називають дівчину "королевою";
У шлюбі вони називають дружину "жінкою".

Здається, тільки знизивши себе, стосунки стають стабільними.

Суспільство вимагає від чоловіків бути сильними, терплячими та здатними забезпечувати.
Але ніколи їх не вчили —
Як бути зрозумілим, як висловлюватися, як бути вразливим.

Їм не дозволяється показувати слабкість,
Тож доводиться використовувати самоіронію, щоб вижити.
"Студент" "онук" "лізти на коліна"
Ці слова всі вони винайшли,
Це також їхній спосіб самопорятунку.

Вони досягають психологічної рівноваги за допомогою мови:
як виражає покору, так і зберігає активність;
Водночас уникнули сорому і зняли напругу.
Це емоційний вихід китайського чоловіка —
Самі принижувати себе, щоб отримати гідність.
У західному світі це явище практично не існує.

Європейські та американські чоловіки з дитинства вчаться говорити:
"Хто я є, я вирішую сам."
Висловлення важливіше, ніж терпіти,
Рівність важливіша за угоду.
Отже, їм не потрібні вчителі, тато, королева.
Їм потрібно лише одне слово: клієнт.
А в Китаї ці чотири слова "студент—вчитель"
Не лише галузевий жаргон,
також є культурним дзеркалом.

У дзеркалі — це сексуальний сором,
це поклоніння владі,
Це пригніченість емоцій.

Три з них накладаються один на одного,
створило національну позу —
знизити себе, підняти іншого,
На колінах мов.
Шукайте психологічну рівновагу.

Це не є примхою якоїсь галузі,
Але це відображення всього суспільства.

Ми живемо в місці, де не дозволяється прямо висловлювати бажання,
Отже, навчився приховувати це за жартами.

Тому це не питання звернення,
а не культурна хвороба цілого покоління