Ось справжня дилема: коли споживчі витрати залишаються на одному рівні, а експортні переваги зникають, виникає болісний форк на роздоріжжі. Або вкласти більше капіталу в інфраструктуру та виробництво — що означає накопичення боргу, який вже викликає занепокоєння — або прийняти повільніше зростання виробництва, що призведе до слабших показників ВВП та тиску на ринок праці. Жоден з варіантів не виглядає привабливо, але стояти на місці також не варіант.