Життя – як море, але й не більше…



У риданнях найрідніших остаточно йдеш із цього світу,
А потім під звуки музики назавжди лягаєш у ту холодну могилу.

Життя коротке, а смерть – довга,
Довга настільки, що через сто років уже ніхто не згадає, що ти колись існував у цьому світі…

Одне покоління старіє, а інше – помирає…
Цього місяця лише в одному куточку села троє літніх людей із двадцяти з лишком родин пішли з життя…

У дитинстві так хотілося швидше подорослішати,
А подорослішавши, все одно здається, що дитинство було найспокійнішим…

Півжиття змарновано за декілька срібняків,
Але хто б міг подумати, що це і є твоє життя…

Зітхання… Яким має бути життя, щоб наприкінці сказати:
«У цьому світі я жив недарма»?
Переглянути оригінал
Ця сторінка може містити контент третіх осіб, який надається виключно в інформаційних цілях (не в якості запевнень/гарантій) і не повинен розглядатися як схвалення його поглядів компанією Gate, а також як фінансова або професійна консультація. Див. Застереження для отримання детальної інформації.
  • Нагородити
  • Прокоментувати
  • Репост
  • Поділіться
Прокоментувати
0/400
Немає коментарів
  • Закріпити