У риданнях найрідніших остаточно йдеш із цього світу, А потім під звуки музики назавжди лягаєш у ту холодну могилу.
Життя коротке, а смерть – довга, Довга настільки, що через сто років уже ніхто не згадає, що ти колись існував у цьому світі…
Одне покоління старіє, а інше – помирає… Цього місяця лише в одному куточку села троє літніх людей із двадцяти з лишком родин пішли з життя…
У дитинстві так хотілося швидше подорослішати, А подорослішавши, все одно здається, що дитинство було найспокійнішим…
Півжиття змарновано за декілька срібняків, Але хто б міг подумати, що це і є твоє життя…
Зітхання… Яким має бути життя, щоб наприкінці сказати: «У цьому світі я жив недарма»?
Переглянути оригінал
Ця сторінка може містити контент третіх осіб, який надається виключно в інформаційних цілях (не в якості запевнень/гарантій) і не повинен розглядатися як схвалення його поглядів компанією Gate, а також як фінансова або професійна консультація. Див. Застереження для отримання детальної інформації.
Життя – як море, але й не більше…
У риданнях найрідніших остаточно йдеш із цього світу,
А потім під звуки музики назавжди лягаєш у ту холодну могилу.
Життя коротке, а смерть – довга,
Довга настільки, що через сто років уже ніхто не згадає, що ти колись існував у цьому світі…
Одне покоління старіє, а інше – помирає…
Цього місяця лише в одному куточку села троє літніх людей із двадцяти з лишком родин пішли з життя…
У дитинстві так хотілося швидше подорослішати,
А подорослішавши, все одно здається, що дитинство було найспокійнішим…
Півжиття змарновано за декілька срібняків,
Але хто б міг подумати, що це і є твоє життя…
Зітхання… Яким має бути життя, щоб наприкінці сказати:
«У цьому світі я жив недарма»?