Парадокс ESG: чому тютюнові компанії випереджають Tesla за показниками сталого розвитку

Система рейтингу сталості привернула значну увагу після вражаючого відкриття: гігант тютюнової промисловості Philip Morris отримав ESG-оцінку 84 з 100, тоді як Tesla — компанія, яка кардинально змінює автомобільну індустрію в напрямку електрифікації — отримала лише 37. Це інверсія цінностей викликала значні дебати щодо достовірності та методології, що лежать в основі ESG-оцінки.

Розуміння ESG-оцінок та їх зростаючого впливу

ESG-оцінка оцінює компанії за трьома напрямками: вплив на навколишнє середовище, соціальна відповідальність та практики управління. Оскільки великі менеджери активів, такі як BlackRock, все більше спрямовують капітал у компанії з високими рейтингами, компанії з кращими ESG-оцінками стають магнітами для інституційних інвестиційних потоків. Однак ця орієнтація на метрики викликала складні питання щодо того, чи точно ця система відображає реальну сталий розвиток.

Протиріччя в основі ESG

Нещодавно Ілон Маск висловив різкий скептицизм щодо ESG-метрик, посилаючись на дані, що показують, що як виробники тютюну, так і виробники викопного палива — включно з Shell та Exxon — отримали вищі рейтинги, ніж Tesla. Іронія очевидна: Tesla виробляє електромобілі для боротьби з кліматичними змінами, але при цьому поступається компаніям, чиї основні продукти спричиняють прямий шкоду громадському здоров’ю та навколишньому середовищу.

Критики стверджують, що рамки ESG мають фундаментальні недоліки у дизайні. Компанії добре справляються з “зеленим” піаром — ретельно формують свій публічний імідж і звітність, щоб обдурити систему рейтингів — тоді як їхні реальні практики залишаються проблематичними. Для скептиків нагорода тютюнової компанії з оцінкою 84, коли її продукти сприяють мільйонам запобіганих смертей щороку, викриває систему, яка ставить зовнішній вигляд вище за реальні результати.

Контраргумент і шлях уперед

Захисники ESG-інвестування заперечують, що нижчий загальний бал Tesla відображає справжні недоліки управління та соціального управління, навіть якщо компанія лідирує в екологічних показниках. Однак для все більшої кількості інвесторів і спостерігачів ця пояснення здається недостатньою у порівнянні з компаніями, що отримують прибуток від очевидної шкоди.

Дебати відкривають неприємну правду: будь-який механізм оцінки є лише так надійним, наскільки надійна його методологія. Оскільки ESG-інвестування продовжує формувати потоки капіталу на ринках, учасники повинні зважити, чи справді існуючі системи рейтингування здатні ідентифікувати сталий бізнес або ж лише винагороджують ефективну самопрезентацію.