У часи економіки намірів перед усіма постає одне питання — чи не зробить нас технологічний прогрес дурнішими?

Відповідь може бути несподіваною. Ми давно вже не вміємо розпалювати вогонь шляхом тертя дерев, і не можемо обчислити квадратний корінь. Кожна революція інструментів звільняє людство від повторюваної праці. Поки ми можемо перевірити результати, процес «чорної скриньки» насправді не такий страшний — його можна навіть назвати «щасливим регресом».

Але з появою механізму Solver з’явилися нові побоювання. Економія масштабу природно призводить до централізації Solver, що суперечить нашому прагненню до децентралізованого світу. Проте технології завжди знаходять вихід. Проекти, що використовують ZKP, досліджують новий шлях: централізований виконавець має подавати математичне доведення для кожної операції. Виконання — централізоване, перевірка — децентралізована — саме так має виглядати майбутнє.

Ще більш нагальне питання — приватність. Уявіть, що ви кричите на вулиці «Я хочу купити 1000 мільйонів біткоїнів», і вже за мить за вами стежать — це логіка атак MEV. Зараз деякі проекти експериментують із розумним рішенням: поєднання FHE та TEE, що дозволяє користувачам передавати свої наміри у зашифрованому вигляді для співставлення. Solver бачить, що є замовлення, але не знає, хто його ініціював, доки транзакція не буде завершена.

Звісно, існує ще одна технічна проблема — що робити, якщо AI неправильно зрозуміє намір? Це так звані «проблеми узгодження». Деякі рішення пропонують такий підхід: перед підписанням користувачем гаманець показує на екрані симуляцію результату. Це підтвердження чи скасування? Користувач зможе побачити попередній результат ще до офіційної подачі, що значно знижує ризики.

Ці інновації ще молоді, але вони крок за кроком вирішують ключові проблеми епохи намірів.