Південнокорейські регулятори зіткнулися з ще однією проблемою у законодавстві про цифрові активи. Основний закон про цифрові активи (тобто Закон про віртуальні активи фази II), який спочатку планували подати у новому році, було перенесено на наступний рік через розбіжності між різними відомствами.

За даними агентства Yonhap від 30 грудня, новий законопроєкт, очолюваний Комісією з фінансових послуг Південної Кореї, має більш повну структуру — зосереджену на посиленні захисту інвесторів. Вона додає пункти, такі як компенсація за відсутність вини, а також встановлює суворіші вимоги до операторів цифрових активів: вони повинні відповідати стандартам фінансової індустрії, а всі зобов'язання щодо тлумачення та розкриття пунктів мають бути дотримані. У разі хакерської атаки або збою системи оператор повинен нести сувору відповідальність за компенсацію, яка не підлягає обговоренню.

Стейблкоїни особливо регулюються. Нові регуляції вимагають, щоб емітенти стейблкоїнів розміщували свої резервні активи у низькоризикових продуктах — депозитах, казначейських облігаціях тощо, а також повинні депонувати 100% від випущеного балансу та довіряти його банкам або іншим формальним установам для збереження. Ця логіка зрозуміла: блокувати можливість передачі ризику банкрутства емітента інвесторам з джерела.

Законопроєкт також прагне виправити стару проблему — багато проєктів обходять процедури внутрішнього затвердження для фінансування продажів. Нові правила дозволяють продавати цифрові активи в Південній Кореї, але лише за умови, що інформація має бути повністю розкрита.

Де сенс розбіжності? Банк Кореї та Комісія з фінансових послуг не можуть об'єднатися з двох питань. Перше — чи потрібно створювати новий «консенсусний орган» для затвердження випуску стейблкоїнів — це стосується питання розподілу влади. Друга — це мінімальна вимога до капіталу для емітента, цифри, наведені центральним банком і Фінансовою комісією, суттєво відрізняються — від 500 мільйонів вон до 25 мільярдів вон, що свідчить про різницю у мисленні між двома сторонами.

Поточна ситуація така, що напрямок загальної системи нагляду фактично визначено, але спосіб її реалізації можна остаточно визначити лише через повторні консультації між урядом, центральним банком і законодавчими органами. Наскільки суворим і яким буде остаточний законопроєкт — поки що невідомо.