Найбільші кредитори світу нещодавно обрали зовсім інший шлях.

З одного боку, Китай продовжує продавати американські облігації, і його активи впали до $688,7 мільярда — це найнижчий показник за 17 років. З іншого боку, Японія та Велика Британія відчайдушно купують, а відкритий інтерес Японії перевищив 1,2 трильйона доларів. Чому той самий гравець рівня центрального банку зробив протилежний вибір?

**Планування «зниження ризиків» Китаю**

Це не короткострокова операція. У наступній партії Китай грає велику партію в шахи. Говорячи прямо, існує дві логіки: не кладіть усі яйця в один кошик і вирішуйте нинішню складну міжнародну ситуацію.

Скорочуючи свої облігації США, Народний банк Китаю шалено накопичує золото. Золоті резерви зараз перевищують 74 мільйони унцій. Значення цього кроку набагато більше, ніж оптимізація розподілу валюти — золото є розмінною монетою для справжнього розуміння ініціативи, особливо в контексті просування інтернаціоналізації юанів, золоті резерви є найнадійнішим «баластним каменем».

**«Безпорадний рух» Японії та Великої Британії**

Японія збільшує свої облігації США? Це виглядає божевільно, але насправді має глибший сенс. Маючи такий великий борг США, Японія отримала розмінну монету за столом переговорів зі Сполученими Штатами і навіть може обміняти її на підтримку США у регіональних питаннях. З довгостроковими низькими процентними ставками в Китаї фонди неминуче вирушать за кордон у пошуках доходу. У поєднанні з довгостроковою залежністю Японії від активів США, значна кількість закордонних інвестицій закріплена на ринку США, поступово формуючи зв'язуючі відносини, які важко розв'язати.

Значне збільшення володінь Великої Британії спрямоване на збереження її ролі «міжнародного фінансового центру», що вимагає безперервного руху доларової системи та підтримки особливих відносин зі Сполученими Штатами.

**Але як довго може тривати міф про борг США?**

Просто подивіться на поточну ситуацію. Загальний борг США перевищив 38 трильйонів доларів, а щорічні витрати на відсотки є астрономічною сумою, і навіть міжнародні рейтингові агентства почали знижувати кредитний рейтинг США.

Ще більш прикро те, що напрямок глобальних центральних банків, які голосують ногами, чіткий — частка золота у розподілі резервних активів вперше з 1996 року перевищила облігації США. Це не просто зміна цифр, це чіткий сигнал: ярлик «безризикові активи» послабшає.

Коли стовпи старого порядку починають хитати, одночасно з'являються нові структури влади та логіка розподілу активів.