Нещодавно уряд Уганди заявив про намір заборонити децентралізовані комунікаційні додатки, підтримувані певними провідними особами, але розробники одразу ж відповіли — про цю ситуацію варто поговорити.

Зовні це виглядає як ще один етап конфлікту між урядом і новими технологіями. Але за цим криється ключова характеристика децентралізованих додатків: їх важко просто закрити. На відміну від традиційних комунікаційних програм, дані таких додатків розподілені по всьому світу, і якщо уряд закриє один вузол, технічно інші залишаться працювати. Саме тому розробники сміливо реагують — з точки зору технічної архітектури, це справді не вирішується однією командою "заблокувати".

Проте, ця ситуація справді дала несподівану рекламу децентралізованим комунікаційним додаткам. Можливість протистояти урядовому контролю в політично чутливий час сама по собі привертає багато уваги. Але є реальна проблема, яку потрібно враховувати: у історії подібних проектів були випадки, коли їх зупиняли фізичним відключенням інтернету або політичним тиском. Мати лише технологічну базу для обходу цензури — це ще не гарантія довготривалого існування.

Ще один важливий момент — масштаб користувачів. Багато додатків для протистояння цензурі звучать круто, але фактична кількість користувачів значно нижча за основні комунікаційні платформи. Ідея приваблива, але реалізація — зовсім інша справа. Найскладніше ще попереду: чи зможуть ці додатки вижити під реальним політичним тиском і скільки реальних користувачів вони зможуть залучити.

Загалом, децентралізований сектор комунікацій справді набирає обертів, але не варто зводити все до концепцій. Ця ситуація з Угандою змусила всіх ще раз переосмислити цінність і обмеження таких додатків, а також нагадала інвесторам бути більш обережними у оцінці цього напрямку.