#WhiteHouseTalksStablecoinYields

Білий дім став центральним майданчиком для однієї з найважливіших політичних дискусій у сучасному фінансовому регулюванні: чи слід дозволити емітентам стабількоінів пропонувати дохід їхнім власникам цифрових доларів. Те, що може здатися вузькою технічною проблемою, швидко перетворилося на ширшу конфронтацію між традиційними банківськими установами та криптовалютною індустрією щодо того, хто формуватиме майбутню архітектуру грошей у Сполучених Штатах.
У центрі обговорень стоїть питання, чи повинні компанії, які випускають стабількоіни, прив’язані до долара, мати право ділитися відсотками, отриманими з їхніх резервних активів, з користувачами. Зазвичай стабількоіни підтримуються високоліквідними інструментами, такими як грошові депозити та короткострокові цінні папери Казначейства США. У сучасних умовах з підвищеними ставками ці активи приносять значний дохід. Політична дилема полягає у тому, чи можна — або слід — передавати ці доходи власникам токенів у вигляді доходу, нагород або платежів, схожих на відсотки.
Дискусія розгортається паралельно з переговорами щодо ширшого законодавства про цифрові активи, зокрема пропонованого закону CLARITY. Це законопроект, який має прояснити регуляторну юрисдикцію між агентствами та встановити рамки для криптовалютних ринків, але питання доходу стабількоінів стало одним із найспірніших його компонентів. Законодавці та регулятори фактично мають вирішити, чи схожі стабількоіни на банківські депозити, цінні папери, платіжні інструменти або щось зовсім нове. Це класифікування має важливі наслідки для того, хто може їх випускати та за якими правилами.
Традиційні банки твердо виступають проти дозволу небанківським суб’єктам розподіляти дохід із стабількоінів без дотримання тих самих регуляторних вимог, що й застраховані депозитні установи. Банківські групи стверджують, що якщо споживачі можуть отримувати конкурентний дохід просто тримаючи цифрові токени, випущені фінтех-компаніями або криптофірмами, депозити можуть перейти з банків. Це занепокоєння не стосується лише конкуренції; банки вважають, що відтік депозитів під час фінансових криз може посилити системні ризики. З їхньої точки зору, дозволяти емітентам стабількоінів функціонувати як депозитні установи з відсотковими виплатами без відповідних капітальних, ліквідних та наглядових вимог — означає регуляторний арбітраж.
Фінансові ЗМІ, такі як Bloomberg і CoinDesk, повідомляли, що дискусії іноді зазнавали затримок через цей глухий кут. Представники банків нібито наполягали або на повній забороні виплат доходу, або на суворих обмеженнях, які фактично заборонили б стабількоінам конкурувати безпосередньо з ощадними рахунками та фондами грошового ринку. Деякі пропозиції передбачають обмеження доходних стабількоінів лише для федерально регульованих банків, інтегруючи цифрові долари у традиційну фінансову систему, а не дозволяючи паралельні інновації.
З іншого боку, криптовалютні компанії та прихильники цифрових активів стверджують, що заборона доходу спотворить економіку стабількоінів і підірве конкурентоспроможність США. Такі компанії, як Ripple та різні галузеві асоціації, наполягають, що якщо резервні активи приносять дохід, заборона емітентам ділитися цим заробітком створює штучне обмеження, яке вигідне банкам, а не споживачам. На їхню думку, дохід — це не спекулятивне доповнення, а природне продовження основної фінансової структури. Вони також попереджають, що суворі обмеження можуть спонукати інновації за кордон, стимулюючи емітентів переїжджати до юрисдикцій із більш лояльним регулюванням.
Крім корпоративних інтересів, дискусія піднімає глибші структурні питання щодо еволюції грошей самих по собі. Стейблкоіни все частіше використовуються не лише у криптовалютних ринках, а й у трансграничних платежах, децентралізованих фінансових додатках і ремітансних коридорах. У деяких країнах із розвиваючимися ринками токени, підтримані доларом, слугують захистом від волатильності місцевої валюти. Прихильники стверджують, що обмеження механізмів доходу може сповільнити впровадження та зменшити корисність цих інструментів у глобальному масштабі. Критики заперечують, що широке використання стабількоінів із доходом без належного нагляду може створити ризики тіньового банкінгу, що нагадують минулі фінансові кризи.
Роль Білої кімнати у проведенні цих дискусій свідчить про те, що адміністрація вважає цю проблему стратегічно важливою. Офіційні особи, за повідомленнями, намагаються знайти баланс між заохоченням фінансових інновацій і захистом системної стабільності. Замість того, щоб подавати ці переговори як конфронтацію, учасники описують їх як постійні робочі сесії, спрямовані на зменшення розбіжностей. Однак відсутність остаточної угоди підкреслює, наскільки глибоко розділені дві сторони.
Законодавчо результат може сформувати контури політики США щодо цифрових активів на багато років уперед. Якщо доходи стабількоінів розглядатимуться як ознака цінних паперів, регуляторний контроль може перейти до Комісії з цінних паперів і бірж (SEC). Якщо їх вважатимуть схожими на відсотки за депозитами, юрисдикцію можуть заявити регулятори банківської сфери. Або ж законодавці можуть створити гібридну систему, спеціально орієнтовану на платіжні стабількоіни. Кожен шлях має свої наслідки для витрат на відповідність, структури ринку та конкурентної динаміки.
Глобальний контекст ускладнює цю рівновагу. Інші юрисдикції просувають регулювання цифрових активів, яке може забезпечити більш чіткі шляхи для емітентів стабількоінів. Політики у Вашингтоні добре усвідомлюють, що надмірно обмежувальні правила можуть спонукати капітал і технології до міграції за кордон. Водночас США залишаються емітентом домінуючої резервної валюти світу, і будь-яка система, що регулює цифрові представлення долара, має геополітичне значення.
Фінансові ринки уважно стежать. Хоча остаточних правил ще не ухвалено, сама невизначеність вже впливає на стратегічне планування криптоіндустрії. Запуски продуктів затримуються, бюджети на відповідність зростають, а лобістські зусилля посилюються. Банки, тим часом, готуються до кількох сценаріїв, зокрема до можливості, що стабількоіни стануть ще глибше інтегровані у щоденні фінансові операції.
Загалом, суперечка щодо доходів стабількоінів — це не лише питання виплат відсотків. Це питання конкурентних меж між банками та фінтех-інноваторами, про те, як цифрові активи вписуються у довгострокові регуляторні категорії, і про те, хто формуватиме наступне покоління монетарної інфраструктури. Рішення — через компроміс, обмеження або тривалу затримку — сигналізуватиме про те, як США планують балансувати інновації з обережністю у епоху цифрових фінансів.